Очевидно, що пандемія коронавірусу матиме значний вплив не лише на компанії та бізнес, а й на кожного особисто. Прибуток багатьох людей зменшиться, а чимало втратять роботу... Ольга Пестрецова-Блоцька, кандидат економічних наук, доцент і директорка консалтингового підприємства «Центр бізнес технологій ТОТ», спеціально для видання "Хмарочос", розповіла як підготувати сімейний бюджет до можливих економічних викликів, на чому слід завжди економити, а на чому – ніколи, і як увійти в ситуацію нестабільності на стабільних позиціях.
Як коректно розподіляти витрати?
Одним із базових правил, яке допомагає коректно сформувати особистий бюджет, є необхідність розділяти. Перш за все, суму доходу слід поділити на три категорії: витрати на життя, благодійність та накопичення. Витрати на базові життєві потреби, як-от їжа, комунальні послуги, орендна плата, одяг, розваги тощо повинні складати 70% доходу. 10% можна сміливо витрачати на благодійність, приміром, перераховувати різним організаціям, допомагати батькам чи рідним, безхатькам тощо. Решта 20% – це накопичення, які стають основою особистого резерву. Цю суму також варто розділити порівну: одну частину направити на погашення боргів (якщо вони є), а іншу – на великі споживчі покупки і капітал.
Капітал, своєю чергою, теж треба розділити на три «кошики». 20% можна інвестувати в нові проекти, 40% – на фінансову безпеку, тобто інвестиції в успішний бізнес, в медичне страхування тощо, і ще 40% – це страхування себе від нещасного випадку і засоби на «чорний день». Звичайно, такий варіант працює для більш-менш забезпечених людей. Якщо доходи не достатньо високі, варто спочатку наповнити кошик на «чорний день», тільки після цього вкладатися в проєкти, а тоді вже інвестувати вільні кошти в нові.
Важливо також, що в кошику на «чорний день» можуть бути не тільки гроші у вигляді сталої валюти (долари, євро, швейцарські франки, юані), але й будь-які інструменти, які зберігають вартість – діаманти, нерухомість, антикваріат, банківські метали чи, скажімо, злитки золота (їх можна зберігати в банку і так заробляти, бо через нестабільність долара золото зараз дорожчає).
До прикладу, якщо ви заробляєте 20 тисяч гривень на місяць, то на поточне споживання слід витрачати 14 тисяч, на благодійність – дві тисячі, на накопичення – чотири тисячі гривень, серед них 1600 припадає на фінансову безпеку і на «чорний день», а 800 – на інвестиції в нові проєкти.
У зв’язку з ситуацією, що склалася зараз, зрозуміло, що в межах кварталу (трьох місяців) існують ризики відсутності нормального доходу. Це якраз той проміжок часу, який мають покрити запаси на «чорний день». З іншого боку, для різних людей різний поріг допустимого ризику. Що більший цей період, тим безпечніше ви себе почуваєте. Я б рекомендувала, за можливості звісно, мати запас коштів щонайменше на рік. Бо за рік, навіть потрапивши у складну ситуацію, можна для себе щось переналаштувати.
На що потрібно витрачати в першу чергу, а про що – забути?
Під час кризи потрібно скоротити все те, що не є життєво необхідним зараз і в майбутньому. Тобто, перш за все, потрібно забезпечити собі хліб насущний. Адже без здорового і достатнього харчування людина знесилюється. Водночас, навіть у найскладнішій ситуації не потрібно скорочувати витрати, пов’язані з особистим розвитком, які тією чи іншою мірою є інвестицією в майбутнє.
Якщо, скажімо, терміново потрібно кудись переїхати і все поміняти, то просто запасу коштів недостатньо. Для кардинальних змін потрібні не лише гроші, але й сама людина – потенційно здатна переорієнтуватися в кризовий період. Тому після забезпечення собі ресурсів для проживання, варто подумати, яку суму потрібно відкласти для власного розвитку. В решті статтей витрати можна мінімізувати. Власне, криза якраз дає можливість побачити, без чого ти можеш прожити. І цей список для різних людей буде різним.
Як привчити себе вести фінансовий облік і чому не вийде «підрахувати в голові»?
Управляти фінансами можна лише тоді, коли загалом є розуміння, на що йдуть гроші з особистого бюджету. Тобто потрібно хоча б раз у житті побачити свої витрати наочно – в цифрах і підрахунках. Щоб побачити статистику, слід хоча б кілька місяців вести облік витрат.
Перший крок до контролю над своїми коштами – впорядкувати вже наявні фінанси і розібратися, наскільки виправдані сьогоднішні витрати. Вміння витрачати гроші можна розділити на три частини: перша частина – підготовка до витрат, друга – сам процес витрачання коштів, і третя частина – аналіз витрат, які ви зробили.
Готуючись зробити покупку, поставте собі кілька питань: на що, чому і де ви збираєтеся витрачати гроші? Питання «на що?» допоможе вам спланувати бюджет на місяць: ви точно повинні знати, скільки грошей і на що конкретно будете витрачати. Питання «чому?» змусить вас задуматися над тим, наскільки необхідна вам ця покупка.
За статистикою, близько 20% наших витрат припадає на покупки «під настрій» – саме їх треба звести до мінімуму.
Якщо порахувати, скільки грошей із сімейного бюджету йде на такі дрібниці впродовж року, то виходить пристойна сума. І через тиждень ви навіть не згадаєте, що купили. Тут важливо зрозуміти, що це не обмеження, а переорієнтація витрат. Не слід думати, що «відтепер я не можу собі чогось дозволити». Навпаки, через деякий час ви будете здатні зробити дорожчу інвестицію.
Лише фактичне ведення фінансового обліку дозволяє виявити так звані «емоційні витрати», звести їх до мінімуму і направити кошти на щось більш суттєве. Такі речі ніколи не вдається «підрахувати в голові».
Які інструменти використовувати?
Багато людей не хочуть вести фінансовий облік – для когось це нудно, для когось – надміру раціонально. Хтось загалом не любить рахувати гроші, інший не розуміє, навіщо це. Але тільки на основі конкретних даних можна розробити схему управління фінансами. Технічно тут немає нічого складного. І неважливо, який інструмент ви оберете. Комусь зручно відкрити зошит і від руки все записати. Багато хто послуговується табличкою в Excel. Декому цікаво заморочитися додатками в телефоні. Насправді їх дуже багато, і це говорить про позитивну тенденцію запиту на фінансовий облік (наприклад, CoinKeeper, iMoney, Budget, HomeMoney, MoneyPro тощо).
Якщо вести облік вручну, то впродовж дня потрібно зібрати квитанції, а також фіксувати витрати без чека. Втім, зараз більша частина транзакцій відбувається через картку, тому можна просто підв’язати її до якоїсь програми.
Принципово також розділяти витрати за статтями -– харчування, проїзд, комунальні послуги тощо. Більшість сервісів, скажімо, Privat 24, саме так й організовують свої дані. Ще в додатках є важлива опція ставити цілі, яка допомагає планувати і відслідковувати відкладені гроші.
Іншим принциповим моментом є можливість розділити гроші на частини. Якщо, наприклад, йдеться про готівку, то важливо фізично розділити суму на три конверти, три коробочки тощо. Якщо людина бачить гроші однією сумою, в неї з’являється відчуття, що їх багато. А поділ за статтями витрат одразу показує обмеження.
Чи варто брати кредит і на що?
Основне правило кредитування – брати кредит лише на те, що в майбутньому принесе дохід.
До прикладу, ви хочете купити машину, скажімо, за 500 тисяч гривень. Один варіант передбачає отримання кредиту. Розглянемо середні умови на сьогодні: кредит на три роки під 19% річних, початковий внесок у розмірі 15% і 1% комісії за оформлення. Скільки в такому разі обійдеться автівка? 80 тис. грн. (75 тис грн плюс 5 тис грн.) потрібно сплатити одразу. Тому беремо кредит на решту 425 тисяч грн. Відтак, щомісяця сплачуємо банку близько 11,805 тисяч грн. При цьому на решту боргу нараховуються відсотки (1,58% щомісяця). Так, першого місяця сплачує в банк 6715 грн, другого – 6528,48 грн і так далі. Загальна сума платежу в першій місяць становитиме 18520 грн, другого – 18333,48 грн тощо. Зрештою, автівка коштуватиме нам 629 489,58 грн. (549 489,58 грн кредитних платежів кредиту і 80 тисяч початкового внеску), тобто її вартість зростає на 26%.
Проте є альтернативний варіант. Якщо для вас автівка – необхідність, а не забаганка, то можна за ті самі 80 тисяч грн купити найдешевшу і наразі користуватися нею, а решту грошей відкладати на депозит під 17%. Через два роки та чотири місяці ви накопичите 500 тисяч грн і зможете за них купити нове авто, а попереднє продати. Від продажу попереднього авто також будуть надходження в сімейний бюджет – така-собі плата за «моральні збитки» від користування дешевим авто. До того ж бюджетні квартири й автівки зазвичай здешевлюються менше, ніж дорогі. Бо ціна дешевої автівки вже не впаде нижче певної суми. Утім, ця схема працює лише якщо ваше річне зростання доходів (зарплати) більше кредитної ставки.
Важливо пам’ятати, що всі споживацькі кредити є великим ризиком і з точки зору економіки неефективні. Кредит – це інструмент, який дозволяє розширювати бізнес.
Об’єктом кредитування може бути лише те, що дає прибуток. Наприклад, можна взяти в кредит дорогу автівку, якщо планувати на ній заробляти, чи купити дорогий комп’ютер, якщо ви дизайнер тощо.
У кредитуванні є ще одне важливе правило: те, що ти маєш заплатити за кредит, повинно бути втричі меншим того, що залишається після базових витрат. Скажімо, якщо мені потрібно платити в банк тисячу гривень, то сума мого чистого прибутку (яка залишається після всіх оплат), має бути щонайменше три тисячі гривень.
Скільки б ви не заробляли, якщо ви витрачаєте більше, ніж отримуєте, то, з погляду економіки, результат все рівно «нуль» або «мінус». Важливо розуміти, що ви не зможете керувати тим, що не можете підрахувати. Тому ведення сімейного бюджету й обліку – це інструмент відповідальності за фінансову сторону життя.
Ольга Пестрецова-Блоцька - PhD з економіки, доцент, сертифікований бізнес-тренер, CEO консалтингової компанії «Центр бізнес-технологій ТОТ», консультант ЄБРР з організаційного та процесного розвитку малого і середнього бізнесу, співавтор економічного бестселера «Бізнес-економіка: 9Z».
Comments